Київ було засновано наприкінці V - першій половині VI ст. За легендою Київ заснували три брати - Кий (саме на честь його було названо місто і він був першим князем у Києві), Щек, Хорив і сестра їх Либідь. Впродовж VIII-XII ст. Київ був столицею слов'янської держави Русь (історіографічний термін Київська Русь), яка з IX ст. простягалась від Балтійського до Чорного моря. Починаючи з IX ст., Київ стає одним із найбагатших і найкращих міст середньовічної Європи, торговим та культурним центром. Вже в IX ст. тут проживало понад 50 000 мешканців, було близько 400 церков, 8 базарів, найбільша бібліотека християнського світу. Завдяки династичним шлюбам Київ мав зв'язки з різними країнами Європи. Найбільшого розквіту давнє місто досягло за князювання Володимира Святославовича та Ярослава Мудрого.

       988 року князь Володимир ввів християнство на Русі, після чого Київ став одним з найбільших міст Європи і одним з найбільших центрів християнства в тогочасному світі.

      8 березня (12 березня) 1169 року Київ був розгромлений і пограбований армією організованою ростово-суздальським князем Андрієм Боголюбським.

    2 січня 1203 року Київ було пограбовоно князем Рюриком Ростиславичем та Ольговичами разом з половцями.

       6 грудня 1240 року Київ захопили і зруйнували війська Батия. Після татарської навали місто було відбудоване.

      В 1363 році Київська земля увійшла до складу Великого Князівства Литовського, а в 1471 року Київське князівство остаточно ліквідоване.

        В 1494-1497 роках Київ отримав Магдебурзьке право.

       В 1569 році на підставі Люблінської унії Київ приєднано до польської корони. У цей період місто стає центром Київського воєводства. З 1648 року - центр Київського полку. Внаслідок української національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького Київ в 1667 року тимчасово (а з 1686 року вже на постійнії основі) входить до складу Московської держави. Він стає резиденцією московського воєводи (згодом російського губернатора), місцем дислокації великого російського гарнізону (для якого на початку XVIII століття споруджено потужну Печерську фортецю), одночасно залишаючись центром козацького Київського полку та козацької Київської сотні.

    Після ліквідації сотенно-полкового устрою та нетривалих територіально-адміністративних експериментів Катерини II Київ з 1797 року знову стає адміністративним центром Київської губернії у Російській імперії.

      1918 року в Києві проголошено Українську Народну Республіку (УНР), тут проходили важкі бої Армії УНР з більшовиками та російськими монархістами.

        22 січня 1919 року на Софіївському майдані проголошено акт злуки УНР і ЗУНР в єдину Українську державу. Цього ж року Киів був окупований російськими військами і більшовики перенесли столицю УСРР з Києва до Харкова.

      1934 року столицю повернули до Києва.

     В 1930-х роках на території Києва проходили масові страти, заподіяні радянськими службами державної безпеки (Биківня).

     19 вересня 1941 року німецькі війска захопили Київ; місто стало місцем нациського терору і масових страт (Бабин Яр).

     6 листопада 1943 року місто було визволене радянською армією. Протягом Другої світової війни Київ був дуже зруйнований. Післявоєнні роки були відзначені інтенсивним відновленням руйнувань, викликаних війною.

      24 серпня 1991 року в Києві Верховна Рада проголосила незалежність України.

      Перші символи столиці України з'явились ще напередодні монгольської навали, в період існування Київської Русі. Використання зображення Св. Архангела Михаїла, який вважався покровителем воїнів, пов'язується із старовинним культом бога-воїна, який зазнав трансформації під впливом християнства. Під час правління в Києві Володимира Ольгердовича зображення Архангела не використовувалось. Проте після 1471 року в емблемі Київського воєводства знову з'являється Михаїл. З XVІ ст. білий ангел з німбом у червоному полі стає офіційним символом воєводства. Однак з набуттям у 1494 року магдебурзького права на магістратській печатці з'являється зображення руки з кушею (арбалетом), яке символізує основний вид зброї, котрим кияни захищались від нападів ворогів ще за часів Русі. Поряд з кушею використовувався і образ Архангела Михаїла. На найвищому символі держави - корогві повстанських козацьких загонів під час війни 1648-1654 років - був зображений Михаїл, що списом пробиває дракона.

Історичний опис парафії

           Брати Францисканці повернулися до Києва майже по ІІ ст. Першими з них був бр. Франциск Ботвіна. Прибув він в липні 2000 року. Спочатку він замешкав у приміщенні єпископа Ординарія Київсько-Житомирської Діїєцезії Яна Пурвінського при парафії св. Олександра, де по сьогоднішній день бр. Франциск допомагає в душпастирській праці.

         6 грудня 2000 року єпископ Ординарій своїм декретом утворив нову парафію під опікою св. Франциска Ассізького в Оболонському Районі міста Києва, котру довірив Братам Францисканцям, номінуючи бр. Франциска Ботвіна настоятелем парафії.

          3 квітня 2001 року парафія отримала державну реєстрацію. Влітку до бр. Франциска був призначений бр. Симон Широкорадюк, котрий мешкав у свого рідного брата і нашого співбрата в Ордені єпископа помічника Станіслава Широкорадюка у Києві та в ВДС у Ворзелі, як викладач догматичної та фундаментальної теології.

    В листопаді за допомогою Генеральної Курії Ордену було придбано в сімнадцятиповерховому будинку на першому поверсі дві квартири. В одній із них було розташовано парафіяльну каплицю, сакристію, кляузуру з двома кімнатами для братів, кухню і рекреаційну кімнату. Натомість у другій - катехетичну та гостинну кімнату.

         4 жовтня 2002 року, по річній ремонтній праці приміщень, брати замешкали в них. Посвячення каплиці і цих приміщень доконав Єпископ Станіслав Широкорадюк, а зібрані брати з тогочасної Кустодії св. Архангела Михаїла на чолі з Кустошом бр. Геркуляном Мальчуком бажали братам плідної праці, і щоб надовго не затримувались у цій багатоповерхівці і шукали можливість отримання земельної ділянки на майбутню будову храму та монастиря.

         2005 року, після багатьох листів і прохань, брати отримали земельну ділянку по вул. Героїв Дніпра біля будинків № 6 та № 8/9. На даний час виконуються проектні роботи.

         З 2003 року при парафії св. Франциска Ассізького працюють Сестри св. Йосипа. Сама парафія є єдиною римсько-католицькою парафією в кількасоттисячній дільниці Києва Оболонь, до якої вже належить біля 500 парафіян.

        Останні дні в Києві для спільноти братів-францисканців були переповнені благодаттю та радістю. 3 жовтня, за стародавньою традицією Ордену, брати згадували блаженний перехід — транзітус — святого Франциска з Ассізі з цього світу до вічності. З цієї нагоди звершується особливе богослужіння, яке так і називається — Transitus, яке целебрує перехід святого Засновника до вічності.

         Брати спочатку звершили святу Месу в храмі святого Олександра, підчас якої бр.Патрик у проповіді вказав на секрет такого радісного переходу святого з Ассізі, а саме його повна відданість в руки люблячого Отця. Тому смерть для нього була сестрою, яка його привела до Того, кому він все своє життя вірно служив. Після святої Меси, при участі зібраних вірних, відбулось глибоке й зворушливе богослужіння  Transitus.
4 жовтня не лише урочистість святого Франциска з Ассізі, але й відпустове свято в оболонській парафії, а також іменини настоятеля — о.Франциска. Перед виставленими Пресвятими Дарами вірні молилися Розарій, випрошуючи благодать благословення парафії, особливо про необхідні благодаті для побудування храму. А о 10.30 розпочалась урочиста Меса, якій головував Його Преосвященство владика Віталій Скомаровський. В гомілії владика, нав”язуючи до Євангелії (Мт 11,25-30) вказав на приклад дітей як тих, хто мають питання і безупинно питають, щоб краще розуміти життя. Іноді можна закритись у своєму фальшивому всезнанні або просто не мати часу, щоб спитатися в Бога про сенс життя. І тоді проблеми задушують людину. Належить шукати, питати, щоб Бог міг нам пояснити все те, що відбувається в нас та навколо.

         На закінчення Меси єпископ Віталій поблагословив дітей, з нагоди першої неділі місяця. Після чого всі вірні вшанували поцілунком реліквії святого Франциска з Ассізі, покровителя парафії. Але на цьому урочистість не закінчилась. Тому що парафія привітала з іменинами свого настоятеля, отця Франциска Ботвіну. Старші парафіяни, а за нами і діти, бажали першому настоятелю парафії всіх благодатей Божих та людських. Парафіяльна урочистість закінчилась спільною агапою — за смачною піццою (зробленою сімейними кругами парафії) та канапками (також дякуючи зусиллям парафіян) можна було поспілкуватися, порадіти днем спомину святого Франциска.
         В понеділок, 5 жовтня, спільнота францисканців приймала в Києві день зосередження братів центрального регіону. Молитва в тиші перед Ісусом, присутнім в Пресвятому Таїнстві, брев”ярій, Свята Меса, конференції, братерське спілкування є нагодою до присвячення цілого дня Богу та братерській спільноті. Роздуми над убогістю в розумінні святого Франциска та в сучасній практиці Ордену, проведені бр.Патриком та бр.Франциском, показали ті високі ідеали, до яких покликані всі францисканці. День зосередження закінчився ввечері урочистою вечерею з нагоди іменин бр.Франциска.
Нехай святий Франциск, покровитель всього Ордену і особливий покровитель францисканської парафії в Києві, випрошує всім людям мир та добро, яке він проголошував і ніс людям свого часу!

бр. Патрик

Переглянути більше фото >>>